Газета «Московский комсомолец» поділилася новою таємницею – їй розповіли про «секретне перегрупування військ ЗСУ». Автор таємниці – якийсь «військовий експерт» Владислав Шуригін. Він переконує, що «ЗСУ веде приховане перегрупування і готується до зимового наступу», а частиною цього плану є «безперервні обстріли Донецька - вони відволікають увагу і змушують російське командування сконцентрувати увагу на хибній меті». «За рахунок оголення другорядних ділянок...» «За словами військового експерта, на перший погляд безглуздий безперервний обстріл Донецька – це глибоко продуманий план ЗСУ. Дії українських військових помилково вважати просто виявом «особливої ненависті до донеччан» та бажанням завдати максимальної шкоди місту. «Це наївний та дилетантський підхід. Найвище командування ЗСУ не було жодного разу помічене у прояві будь-яких емоцій у ході проведення своїх планів. Навпаки - його відрізняє раціональність і глибокий розрахунок», - цитує «МК» «експерта» Шуригіна. І продовжує: «За словами Шуригіна, для завдання ударів по Донецьку задіяно мінімальну кількість артилерії. При цьому її завданням є демонстрація активності української армії та «закошмарення» мирного населення з однією метою - спровокувати російське військове командування «на дії у відповідь з парирування цих обстрілів» - «Такими в ідеалі, за задумом командування ЗСУ, має стати перенесення центру зусиль російського командування на донецький напрямок із завданням відкинути ЗСУ від Донецька на дальності, з яких артилерія вже не зможе працювати містом». «При цьому, нагадує військовий експерт, у низці регіонів у ЗСУ йде заміна досвідчених бригад батальйонами резервістів. До того ж, за останній місяць Україна отримала відразу кілька великих партій військової допомоги. «Все це дозволяє зробити висновок, що командування ЗСУ веде потайне перегрупування військ, збираючи найдосвідченіші та боєздатніші частини в районах зосередження, підтягуючи артилерію та резерви туди, звідки їх буде зручно кинути в наступ», - вважає експерт». «МК» акцентує на висновку Шуригіна: «Залужний та його штаб чудово розуміють, що російська армія змогла подолати осінню кризу, на фронті досягнуто паритету сил. Тепер ЗСУ залишається потай формувати ударне угруповання, яке для успішного контрнаступу має перевершувати російське». «У цих умовах успішний наступ можливий лише при вмілому та потайному формуванні та зосередженні ударного угруповання, що перевершує супротивника у смузі наступу мінімум у п'ять разів. А це можливо лише за рахунок оголення другорядних ділянок фронту, а також районів, де побудована глибокоешелонована оборона та відведення з них до складу ударних сил найбільш боєздатних частин. Ми бачимо всі ознаки того, що Залужний і його штаб все ж таки наважаться на зимовий наступ…», - недосказано підсумовує «експерт» Шуригін, залишаючи в тумані російського обивателя... «Можливостей все менше і менше» Путинська улюблениця – газета «Комсомольская правда» – взяла інтерв'ю у якогось Ігоря Юшкова – «провідного аналітика Фонду національної енергетичної безпеки». І одразу стає зрозуміло, чому саме в нього. Бо Юшков упевнений: після російських обстрілів «відновити повністю енергопостачання у масштабах Києва та області не вдасться». На запитання, «чи можливо встигнути щось відновити, чи розмови про ліквідацію наслідків - це просто слова, спроби мера Кличка заспокоїти людей?», Юшков поспішає запевнити: «Звичайно, це у тому числі і спроба заспокоїти городян. Інформація до українського населення доходить дозовано, адже не може київська влада сказати: так, у нас все розбомбили, нічого не залишилося. Це одразу викличе паніку. Тому вони кажуть: все нормально, зараз ми все поновимо. А потім, за наступних ударів, навіть якщо вони були завдані не по інфраструктурі, а по якимось інших об'єктах, населенню доводиться наступна порція інформації: ось у нас тут ще аварія, і тут. Тобто до суспільства інформацію про обсяги пошкоджень та про те, яке буде теплопостачання, водопостачання, енергопостачання, доносять поступово». «При цьому цілком зрозуміло, що накопичений ефект від ударів дуже великий, повною мірою відновити інфраструктуру вже не вдасться. Говорити швидше має сенс про те, чи вдасться витримати хоч якийсь графік подачі енергопостачання, чи вдасться зберегти теплопостачання і таке інше. Навіть у Києві в багатьох районах йдеться швидше про те, чи вдасться населенню хоч кілька годин на добу провести з електропостачанням, чи всю електрику доведеться віддати виключно під інфраструктуру: на роботу водоканалу, каналізації і, головне, теплопостачання», - продовжує переконувати Юшков. А тим, хто все ще сумнівається, ще раз твердить: «Тобто відновити повністю енергопостачання в масштабах Києва та області не вдасться, про це й думати нічого. Зараз влада намагається десь забезпечити перетікання із сусідніх регіонів, де це можливо. Але таких можливостей дедалі менше. Намагаються також запитати дизельними генераторами самі водоканали, системи теплопостачання. Ситуація посилюється тим, що похолодало, і потреби в енергії стають дедалі більшими. Тому, звичайно, ситуація для Києва все гірша і гірша». Відповідаючи на запитання, «а що в них із газом?», Юшков уже не такий жорстокий і поблажливо припускає: «...Газова галузь не стає метою російських атак. У цьому плані газовий баланс в Україні поступово може й зійтись. Тому що на початок року у них обсяг споживання був 30 млрд кубів на рік, а власний видобуток 20 млрд кубів. Наразі виробництво там практично зупинено, промисловості як споживача вже де-факто майже немає. А значить, вони можуть прийти до того, що споживання впаде до тих 20 млрд. кубів, які вони видобувають. Будуть на самозабезпеченні». Щоправда, тут Юшков не дає розслабитися: «Їм, звичайно, від цього не легше. Але, можливо, вони якось видадуть це за власне досягнення. Однак є нюанс: газовий видобуток зосереджений переважно в Харківській області та на Заході України, біля самого кордону. І питання в тому, чи зможуть вони доставляти газ, наприклад із Західної України по всій території?». Розкривати тему, чому ж «ситуація для Києва все гірша і гірша», Юшков чомусь не став. Мабуть, дивлячись на Київ із Москви, багато так і не розгледів. «Сюрпризом вони не стануть» Газета «Известия» поміркувала про «можливу передачу Україні найпотужнішого комплексу ППО в американському арсеналі – ЗРК Patriot». У газети «майже не залишилося сумнівів, що Сполучені Штати незабаром ухвалять рішення про передачу Україні перших батальйонів далекобійних комплексів ППО Patriot», тому що «у США просто не залишилося інших способів забезпечити протиповітряну оборону свого союзника у довгостроковій перспективі». «У Вашингтоні розуміють, що якщо віддати небо над Україною російським ВКС, всю систему оборони противника буде приречено. Вражені авіацією будуть не лише важливі тилові об'єкти, а й артилерія та інші пріоритетні цілі у ближньому тилу. Саме тому США доведеться піти на кроки, які здавались раніше немислимими... Без кількох батарей Patriot навряд чи можна говорити про можливість захисту хоча б однієї лише київської міської агломерації від крилатих ракет», - вважають «Известия». При цьому газета наголошує, що «Україну особливо цікавить саме сучасний варіант комплексів Patriot». «Продаж чи тимчасова передача батальйонів сучасних модифікацій Patriot – типовий для США крок допомоги своїм найближчим союзникам. Їхні батальйони надані Південній Кореї та Японії, Ізраїлю та Саудівській Аравії... Ізраїль неодноразово застосовував Patriot на практиці для ураження літаків та безпілотників. Але, мабуть, найбільше останніми роками «Патріотам» довелося повоювати в Саудівській Аравії... Єменські повстанці-хусіти неодноразово обстрілювали військові та нафтові об'єкти королівства низькотехнологічними, але далекобійними крилатими ракетами та дронами-камікадзе... В умовах сучасних території України американським ЗРК доведеться ще важче», - чомусь упевнені «Известия». І знаходять у «Патріотах» нові «недоліки»: «На території України ППО не діятиме за «тепличних» умов Близького Сходу. «Патріотам» вперше доведеться постійно маневрувати і працювати в той час, коли противник полюватиме на них із застосуванням усіх засобів: від протирадіолокаційних ракет до гіперзвукової зброї. Виживання їх батарей може виявитися нижче, ніж у старих С-300. Інша проблема для Києва – терміни освоєння найскладнішого комплексу. Від оголошення про плани передачі до фактичної появи в Україні мине багато часу. На відміну від простої гаубиці M777 повноцінний цикл підготовки на «Патріоти» займає багато місяців. Особливо це стосується навчання офіцерів та розуміння ними тактичних прийомів. Не випадково багато держав змушені роками покладатися на «взяті в борг» батальйони зі складу Збройних сил США з повністю американським персоналом. Зі зрозумілих причин в Україні такий варіант неможливий. Надходження нової техніки доведеться розтягувати за часом». Але як не крути, а визнати «Известия» все ж таки змушені: «Незважаючи на всі недоліки та складнощі, перехід на «Патріоти», «Хокі» та нові комплекси з ракетами AIM-120 зніме для Києва проблему з боєприпасами для їх ППО. Вже не можна буде сподіватися вичерпати їх запаси в арсеналах. Тому нашим військовим доведеться згадувати методички щодо знищення натовських комплексів ППО та їхніх радарів». «Втім, саме протистоянню таким комплексам навчалися цілі покоління радянських та російських військових льотчиків. Озброєння та обладнання нашої авіації розраховане також передусім на протидію їхнім радарам. Тож сюрпризом можливості таких ЗРК для наших військових не стануть», - все ж таки з оптимізмом намагаються підсумувати «Известия». «Який же принцип буде застосований до Херсона?» Придворні кремлівські журналісти змушені регулярно вирішувати «ребуси», які підкидають їм путінські політики. На цей раз «Независимая газета» ламає голову над тим, чому «Росія не претендує на всю Запорізьку область». «НГ» повідомляє, що «до Держдуми надійшли чергові законопроекти про організацію в нових суб'єктах РФ федеральної судової системи». «Аналогічні ініціативи щодо ДНР та ЛНР депутатами вже розглядаються, тепер черга Запорізької області. По Херсонській таких пропозицій взагалі поки що немає. При цьому технічно документи практично ідентичні, тому не ясно, чому вони не внесені одним пакетом. Мабуть, питання були за змістом. Скажімо, у ДНР вирішено будувати суди про запас і для тих міст на кшталт Артемівська чи Слов'янська, які ще під українським контролем. На Запоріжжі прийнято більш прагматичний підхід: офіційна столиця області, яка залишається в руках Києва, в проекті не згадується. Цікаво, яке рішення зрештою буде з приводу Херсона?», - ставить перед собою лицемірне запитання «Независимая газета», зовсім не обтяжуючи себе думкою, що такими міркуваннями прямо і легально допомагає окупантам. Жодної секунди не заперечуючи «приналежність» Росії окупованих територій України, «Независимая» спокійно міркує: «Сенатор Андрій Клішас та депутат Павло Крашенінніков продовжують законотворчу діяльність, спрямовану на облаштування російських нових територій країни. Точніше, звичайно, вони продовжують реалізовувати той правовий план, намічений у Кремлі. І ще минулого тижня ситуація виглядала так, що для Запорізької та Херсонської областей намічено повільнішу швидкість інтеграції до РФ. Тому що загальнофедеральна судова система насамперед була додана до республік Донбасу. І на прикладі ДНР було продемонстровано, що Росія вважає всю колишню Донецьку область України своєю. Тому що вказівка в законопроекті тих же Клішаса та Крашеніннікова була, зокрема, і на такі міста як Слов'янськ та Артемівськ. У них мають з'явитися свої міськсуди, а окремі – в однойменних районах. При цьому про контроль російських військ над першим містом поки що й не йдеться, а за другий запеклі бої тривають уже котрий місяць поспіль. Зрозуміло, що по ЛНР було збудовано ту саму картину, але колишня Луганська область все-таки реально майже повністю контролюється». Але ось невдача, яка турбує «Независимую»: «Якщо ж подивитися на ініціативу Клішаса-Крашеніннікова по Запорізькій області, то неважко помітити застосування іншого підходу. Він виглядає явно прагматичнішим з урахуванням ситуації на землі, але при цьому дещо проблемним з точки зору його формальної відповідності Конституції РФ. Так, не передбачається утворювати Запорізький міськсуд, а також суд для району, що оточує офіційну столицю цього регіону. Нагадаємо, що столицею російського Запоріжжя є місто Мелітополь. Тим часом, з 30 вересня – дати підписання новими суб'єктами РФ договорів з Росією про вступ до неї - неодноразово наголошувалося, що їхні території дорівнюють тим, які вони мали в Україні. Щоправда, офіційно такої категоричної фрази немає ні в цих договорах, ні в конституційних законах щодо нових регіонів. Єдиний натяк щодо ДНР та ЛНР - на норми їхніх конституцій 2014 року. Там справді йдеться про традиційні адміністративні кордони у складі України. Щодо Запоріжжя та Херсона і того немає, сказано лише, що, наприклад, «межі території Запорізької області визначаються межами території Запорізької області, що існували на день її утворення та день прийняття в РФ Запорізької області та утворення у складі РФ нового суб'єкта». «Тобто це можна розуміти як завгодно – і тепер влада РФ, схоже, вирішила зрозуміти це положення у бік звуження території одного з регіонів. Щоправда, місто Запоріжжя ніколи й не було під російським контролем, тож тут усе ніби об'єктивно. Але цікаво, який же принцип буде застосований до міста Херсона, де референдум про приєднання до Росії пройшов за місяць з невеликим до його залишення Збройними силами РФ?», - залишається без відповіді «Независимая газета». Задатись питаннями, а чому, власне, ми ділимо територію України і що армія Росії майже рік робить в Україні, вбиваючи її військових і мирних людей, газета з гучною назвою тихо не наважується. Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»
